Захворювання рогівки і склери

Сторінка 1 з 212

Опитування та обстеження хворих проводять самі студенти під контролем викладача. Подальше обговорення отриманих результатів, постановка діагнозу, проведення диференційного діагнозу та призначення лікування студенти проводять сумісно з викладачем. При цьому звертається увага на те, що рогівка – передня частина зовнішньої фіброзної оболонки очного яблука, не має судин, високочутлива, прозора оболонка з гладкою, дзеркальною, блискучою поверхнею, має сферичну форму. Рогівка складає біля 1/6 від площі зовнішньої оболонки ока. Напівпрозора зона переходу рогівки в склеру називається лімбом.

Рогівка складається з п’яти шарів, не має кровоносних судин, тільки в поверхневих шарах лімбу розташоване перілімбальне кровоносне сплетіння – основне джерело живлення рогівки. Певне значення у підтримці її життєдіяльності має волога передньої камери та слізна рідина. Рогова оболонка має дуже багато нервових закінчень. Чутлива іннервація надходить з першою гілкою трійчастого нерва.

Склера – непрозора частина зовнішньої оболонки. У ній розрізняють три шари. Позаду склера закінчується біля зорового нерву, ззовні тісно пов’язана з теноновою капсулою. Живлення склери відбувається за допомогою гілок передніх та задніх ціліарних артерій. Венозна кров відтікає по склеральних та епісклеральних венах. Наявність чутливої іннервації обумовлена наявністю гілок трійчастого нерву, що проходять у складі ціліарних нервів. У задньому відділі склери чутлива іннервація відсутня.



Етіологія та патогенез. Захворювання рогівки у світі є найбільш частою причиною сліпоти. Пояснюється це тим, що рогівка, як частина зовнішньої оболонки постійно знаходиться під впливом різноманітних факторів навколишнього середовища.

Через анатомічну та онтогенетичну спорідненість з кон’юнктивою, склерою судинним трактом рогівка легко втягується в процес при захворюванні цих оболонок.

Майже постійна наявність мікрофлори у кон’юнктивальному мішку здатна приводити до запального процесу при найменшому травмуванні рогівки.

Етіологія кератитів різноманітна. Найбільше значення має інфекція. Збудник проникає в рогівку, як екзогенним так і ендогенним шляхом. Кератит може бути також наслідком порушення обміну речовин, гіпо- або авітамінозу та медикаментозної алергії. Розвитку кератитів сприяють хронічні захворювання повік, кон’юнктиви та слізних шляхів.

Морфологічні прояви.

Будь-яке порушення нормальних властивостей рогівки є проявом патологічного процесу. При кератитах це, перш за все, порушення прозорості рогівки. В ній з’являються набряк та інфільтрати. Останні складаються переважно з лімфоідних клітин, полінуклеарних лейкоцитів, невеликої кількості плазматичних клітин. Епітелій над інфільтратом може відшаровуватись, тоді з’являються ерозії. Після розвитку інфільтрату в рогівку вростають поверхневі та глибокі судини. Інфільтрати, що не ушкоджують боуменову оболонку, розсмоктуються без сліду, більш глибокі залишають помутніння різної інтенсивності.

Інфільтрат, який ускладнений гнійною інфекцією, перебігає з некрозом тканини рогівки та утворенням виразки. Виразковий дефект надалі заповнюється рубцевою тканиною, утворюючі лейкому. Можлива перфорація виразки.

Клініка.

Кератити різного походження мають ряд спільних симптомів:

— скарги на біль, сльозотечу, світлобоязнь;

— зниження гостроти зору, якщо процес локалізується в центральній ділянці рогівки;

— рогівковий синдром виявляється при об’єктивному обстеженні;

— перикорнеальна або мішана ін’єкція ;

— інфільтрат або виразка рогівки;

— часто кератит супроводжується запаленням кон’юнктиви, склери, райдужної оболонки, війкового тіла, а інколи всіх оболонок очного яблука.

 


В залежності від клінічної форми захворювання знаходимо всі вказані симптоми або якісь ще додаються.

Особливості клініки вірусних кератитів:

— зниження чутливості рогівки;

— відсутність васкулярізації рогівки.

Рогова оболонка частіше ушкоджується герпес-вірусною та аденовірусною інфекцією. Розрізняють первинні герпетичні кератити, що виникають у дитячому віці під час першого проникнення вірусу в організм, та післяпервинні, що виникають у дорослих на тлі латентної вірусної інфекції. Клінічна картина поліморфна. У разі первинного герпетичного кератита одночасно з ураженням рогівки герпетичні висипки з’являються на шкірі повік, носа та слизової оболонки рота. Частіше всього він зустрічається у дітей у віці від 5-ти місяців до 5-ти років.

Захворювання має перебіг гострий, важкий, тривалий, що обумовлено відсутністю в організмі протигерпетичних антитіл.

Післяпервинний герпес виникає в основному на тлі слабкого протигерпетичного імунітету у осіб старше п’яти років. Перебіг захворювання менше генералізований та більш поверхневий.

Класифікація основних форм післяпервинних вірусних кератитів:

— поверхневі: простий пухирцевий герпес рогівки, деревоподібний;

— глибокі: метагерпетичний кератит, дископодібний кератит;

глибокий дифузний кератит;



Методи дослідження органа зору:

— візометрія;

— метод зовнішнього огляду;

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 212

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>