Види і типи порушення чутливості

Сторінка 1 з 212

Можна виділити симптоми подразнення, випадіння і переінакшення функції чутливих провідників.

Найчастішою ознакою подразнення чутливих нейронів є спонтанний біль і парестезії. Звичайного визначення болю немає. За думкою багатьох медиків, біологів, психологів дати повне визначення болю навряд чи можливо (є такий вислів – ” біль і задоволення визначити неможливо”). Визначення Міжнародної асоціації по вивченню болю звучить таким чином: біль - це неприємне сенсорне і емоційне переживання, пов’язане із наявними або можливими пошкодженнями тканини. Про характер больового відчуття можна судити тільки за скаргами хворого. Ця суб’єктивність оцінки болю призвела до необхідності введення поняття ноцицептивних (лат. nocere – шкодити) та антиноцецептивних реакцій у відповідь на дію подразників, що можуть викликати пошкодження організму.

Збуджують рецептори болю серотонін, гістамін, простагландіни, кініни, речовина Р та інші. Гальмують активність больових нейромедіаторів енкефаліни, опіати, гама-аміномасляна кислота та інші.

Біль розділяють на місцевий (локальний), проекційний, ірадіюючий і відбитий (рефлекторний).

Місцевий біль виникає в області наявного больового подразнення, але нерідко локалізація болю не співпадає з місцем наявного подразнення. Це часто спостерігається при радикулітах, коли страждає задній корінець і в результаті виникає гострий біль в зоні інервації цього корінця. Такий біль називають проекційним. Прикладом також можуть служити так звані фантомні болі у осіб, що перенесли ампутацію кінцівок. Біль може бути ірадіюючим, тобто таким, що розповсюджується з однієї гілки нерву, яка подразнюється патологічним процесом, на іншу, вільну від безпосереднього подразнення.

Результатом такої ж ірадіації подразнення є відбиті болі при захворюваннях внутрішніх органів. Патологічні імпульси від рецепторів внутрішніх органів, вступаючи в задній ріг спинного мозку, збуджують провідники больової чутливості відповідних дерматомів, куди і розповсюджується біль. Це називають вісцеро-сенсорним феноменом, а ділянка шкіри, куди біль проектується – зоною Захар’їна-Геда. В цих зонах може визначатися не тільки біль, але і підвищена чутливість.

Парестезії – це своєрідні відчуття хворими повзання мурашок, поколювання, оніміння. стягування, зуду, що виникають без нанесення зовнішніх подразників.

Під час обстеження хворого внаслідок перериву провідників чутливості з’являютьсясимптоми випадіння – втрата чутливості, що називається анестезією, і зниження її –гіпестезія. Втрату больової чутливості визначають терміном аналгезія, зниження гіпалгезія.

Може спостерігатися надмірна іритація чутливих провідників, і тоді нанесені уколи при обстеженні сприймаються як дуже інтенсивні. В таких випадках говорять про гіперестезію, при визначенні больової чутливості – про гіпералгезію.

В клініці нерідко можна зустрітися зі своєрідною формою розладу больової чутливості –гіперпатією. Вона характеризується підвищенням порогу сприймання. Одиничні уколи хворий не відчуває, але серія уколів (5-6 і більше) викликає інтенсивний і обтяжливий біль.

Каузалгія - приступоподібний пекучий біль, що посилюється при легкому дотику, негативних емоціях і локалізується у зоні ураженого периферичного нерву. Каузалгія частіше виникає при часткових пошкодженнях стовбурів серединного і великогомілкового нервів.

Біль може виникнути у відповідь на здавлення, натяг нерву або корінця і цей біль називають реактивним.

Розладам больової чутливості часто супутнє порушення температурної чутливості. Повне випадіння її визначають терміном термоанестезія, зниження – термогіпестезія.Анестезія, гіпестезія і гіперестезія можуть наставати і при розладах тактильної чутливості.

Основною клінічною ознакою порушення глибокої чутливості є розлади активних рухів (наприклад неможливість ходити вночі, визначати положення своїх кінцівок), що називається сенситивною атаксією. Такі хворі не відчувають вібрацію камертону. Ураження складних видів чутливості призводить до непізнавання предметів рукою при відсутності контролю зору.

Види розладів чутливості

Порушення чутливості бувають кількісні та якісні. 

Кількісні порушення чутливості – це пониження або підвищення того чи іншого виду чутливості.

Анестезія — повна втрата того чи іншого виду чутливості. Розрізняють анестезію больову (анальгезія), температурну (термоанестезія), утрату відчуття локалізації (топанестезія), м’язово-суглобову (батіанестезія) і т.п. Втрата всіх видів чутливості називається тотальною анестезією.

Гіпестезія - пониження того чи іншого виду чутливості.

Гіперстезія - підвищенна чутливість до різних видів подразнень

Якісні види порушень чутливості:

Гіперпатія — збочення чутливості, яка характеризується неприємними відчуттями при високому порогові збудливості, порушенням відчуття локалізації, і диференціації відчуттів з тривалою післядією. Навіть точкове подразнення «розсипається» або «розпливається», а якісна різниця між ними стирається. Будь-яке відчуття набуває неприємного тону з больовим відтінком. Гіперпатія спостерігається при змінах в провідних шляхах на будь-якому рівні від кінцевих нервових апаратів до кори великого мозку. В результаті ураження філогенетичне молодих, більш вразливих систем, які характеризуються низьким порогом сприйняття сприймаються тільки сильні подразники.

VN:F [1.9.22_1171]
Можете оцінити запис:
Rating: 5.0/5 (1 vote cast)
Види і типи порушення чутливості, 5.0 out of 5 based on 1 rating  

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 212

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>