Скарлатина у дітей

Сторінка 1 з 3123

Скарлатина – гостра інфекційна хвороба переважно дитячого віку, яка характеризується проявами загальної інтоксикації, підвищенням температури тіла, гострим тонзилітом (ангіною), регіонарним лімфаденітом, дрібнопапульозним висипанням та наступним пластинчастим лущенням.

Етіологія. Збудник скарлатини – бета-гемолітичний стрептокок групи А. Стрептокок, що спричинює скарлатину, не відрізняється від стрептокока – збудника гострого тонзиліту, назофарингпу, бешихи, стрептодермії чи іншої нозологічної форми стрептококової інфекції. Виникнення конкретної нозологічної форми стрептококової інфекції, зокрема скарлатини, детерміноване комплексом факторів: з одного боку – властивостями самого збудника, з іншого – станом специфічної реактивності організму щодо стрептокока (антитоксичний та антибактеріальний імунітет), функціональною активністю різних ланок неспецифічної резистентності. Певне значення мають, звичайно, доза інфекта та шлях проникнення збудника в організм.

Стрептококи групи А виробляють низку ферментів і токсинів (екзотоксинів): еритрогенний токсин, стрептолізин-0, стрептолізин- S , стрептогіалуронідазу, дезоксирибонуклеазу, стрептокіназу (фібринолізин), протеїнази (ліпопротеїнази), амілазу, лейкоцидин, ентеротоксин, внутрішньоклітинний гемолізин.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий на скарлатину, контагіозний із моменту захворювання і до 22-го дня від початку хвороби, а також хворий (дитина або дорослий) на іншу стрептококову інфекцію (тонзиліт, назофарингіт, бешиха, стрептодермія та ін.).

Основний шлях передачі інфекції – повітряно-краплинний. Певну роль при поширенні скарлатини відіграє передача інфекції контактним шляхом – через третю особу та предмети, яких торкався хворий. Спостерігаються також харчові спалахи скарлатини – через молоко, холодець та ін. Індекс контагіозності – 0,4.

Патогенез. Вхідні ворота інфекції – піднебінні мигдалики, а також пошкоджена шкіра або слизові оболонки інших ділянок організму (опікова, ранова, післяпологова скарлатина іт.ін.). Скарлатинозний стрептокок розмножується в ділянці вхідних воріт інфекції, виділяє токсин, який всмоктується в кров та спричинює загально-токсичні симптоми (біль голови, блювання, підвищення температури тіла та ін.). З дією токсину пов'язані зміни шкіри (висипання), слизових оболонок ротоглотки та язика; порушення та зміна фаз діяльності вегетативної нервової систем. На початку хвороби, в період інфекційноготоксикозу, превалює підвищення тонусу симпатичного відділу вегетативноїнервової системи ("симпатикус-фаза"). У динаміці хворобикороткотривала "симпатикус-фаза" змінюється на більш стійку"вагус-фазу". Превалює тонус парасимпатичного відділу вегетативноїнервової системи.

Клінічна картина. Інкубаційний період при скарлатині коливається від 2 до 7 днів, інколи збільшується до 12 днів. Початок хвороби гострий. Температура тіла підвищується до 38–39'С і більше, з'являється біль у горлі при ковтанні, біль голови, нездужання, часто – блювання. Вже на першу добу або на 2-й день з'являється висипання.

Скарлатинозне висилання яскраво-рожеве або червоне на гіперемійованому фоні шкіри. На перший погляд створюється враження суцільного почервоніння шкіри. Найбільше висипань у пахвинній, лобковій та сідничних ділянках, на згинальних поверхнях кінцівок.

Висипання має дрібнопапульозний характер. Можна спостерігати інколи міліарне висипання у вигляді дрібних, як шпилькова головка, міхурців, наповнених прозорою або каламутною рідиною. При тяжкій формі скарлатини висипання часто геморагічне. При скарлатині в перші дні хвороби спостерігається білий дермографізм (тривалий прихований і короткий явний періоди), що зумовлено підвищеним тонусом симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Обличчя при скарлатині має характерний вигляд: на чолі та скронях – рожеве дрібнопапульозне висипання, шкіра щік суцільного червоного кольору; шкіра носа, навколо губ та підборіддя бліда. Чітко виділяється блідий носогубний трикутник – типова ознака скарлатини.

У ділянках згинів при уважному огляді видно багато згрупованих петехіальних крововиливів у природних складках, завдяки чому вони чітко виділяються. Це симптом "складки".

Постійним симптомом скарлатини є гострий тонзиліт – від катарального запалення до глибоких некротичних змін піднебінних мигдаликів. Спостерігається яскрава гіперемія слизової оболонки передніх піднебінних дужок, м'якого піднебіння та язичка. Виявляється характерна для скарлатини ознака – "палаючий зів".

Відповідно до ступеня ураження ротоглотки в процес втягуються регіонарні лімфатичні вузли, вони збільшені, щільні, болючі при пальпації. Язик обкладений суцільним білим нальотом, а через 2–3 дні очищається від нього, стає яскраво-червоним, сосочки гіпертрофуються – "малиновий язик"/

Прояви загальної інтоксикації, залежно вад тяжкості хвороби, зберігаються протягом 2–7 днів. Паралельно з поліпшенням загального стану хворого, зниженням та нормалізацією температури тіла зменшується ступінь запальних змін у ділянці ротоглотки, блідне та поступово зникає висипання. На місці висипання спостерігається лущення: висівкоподібне на обличчі та шиї, пластинчасте – на тулубі та кінцівках. Строки появи лущення – кінець першого– початок другого тижня хвороби. Більш інтенсивне лущення буває після рясного висипання, особливо – міліарного. Найбільш чітко визначається скарлатинозне пластинчасте лущення на долонях та підошвах.

Клінічні форми. Типова скарлатина проявляється в легкій, середньотяжкій і тяжкій формах.

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 3123

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>