Сифіліс

Сторінка 1 з 612345...Остання »

Сифіліс
- це хронічне венеричне захворювання з циклічним хвилеподібним перебігом, при якому уражаються шкіра, слизові оболонки, а також внутрішні органи і тканини і яке може передаватися потомству.

Етіологія та епідеміологія сифілісу.

Збудником сифілісу є бліда трепонема, яку відкрили Шаудін і Гофман в 1905 році.

Бліда трепонема це: тканинний паразит, який поза організмом швидко гине, також швидко гине від дії дез.розчинів; о собливо малостійка трепонема до висихання й високої температури (при +55°С вона гине через 15-20 хв). Оптимальна температура для існування блідих трепонем – 37°С. Разом з тим, у заморожених трупах бліда трепонема може зберігати свої властивості до 3-х діб. Як факультативний анаероб бліда трепонема знаходить оптимальні умови для свого перебування й розвитку в лімфатичній системі організму, зокрема у лімфатичних вузлах. За несприятливих умов існування бліда трепонема може трансформуватися у пристосувальні форми (цисти та L -форми).


Джерела зараження:

- хвора людина;

- інфіковані предмети догляду, предмети особистої гігієни;

- заморожений інфікований трупний матеріал.

Шляхи зараження сифілісом: статеві та позастатеві.

1) контактний:

- статевий (при генітальних, анальних та оральних контактах);

- побутовий (позастатевий) (через поцілунки, укуси, під час годування хворою жінкою маленьких дітей, а також можливе зараження немовлят через материнське молоко хворої на сифіліс жінки. Цілком можливе зараження сифілісом через сперму хворих, а заразливість слини, поту й сечі не доведена ні клінічно, ні експериментально. Можливе зараження через різноманітні предмети, якими користувався хворий (ложки, склянки, зубні щітки, рушники, а також можливе зараження через духові інструменти), особливо за умови локалізації уражень на слизовій оболонці рота;

- професійний (під час операцій, секцій, гінекологічного і стоматологічного обстеження хворих. Можливе зараження через медичні предмети (наконечники клізм, маточні дзеркала, стоматологічні інструменти тощо);

2) трансфузійний шлях - найбільш рідкісний, оскільки кров є несприятливим середовищем для існування БТ, зараження є найбільш ймовірним при вторинному свіжому сифілісі, коли відбувається масова гематогенна дисемінація БТ. У такому разі розвивається так званий обезголовлений сифіліс, оскільки через 2 – 2,5 міс він проявляється відразу ознаками вторинного сифілісу без симптомів первинного періоду;

3) трансплацентарний.

Умови зараження сифілісом:

1) наявність збудника, який у великій кількості є на поверхні шанкерів при первинному періоді та на поверхні ерозованих папул в складках та на слизових оболонках, особливо в ділянці широких кондилом – при вторинному сифілісі.

2) наявність вхідних воріт – порушення цілісності рогового шару шкіри або покривного епітелію слизової оболонки (мікротріщин, ссадин, порізів), хоча допускають можливість проникнення збудника сифілісу й через неушкоджену слизову оболонку.

3) знижена реактивність макроорганізму. За даними, опублікованими ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), у 30% пацієнтів можливе самовиліковування навіть при проникненні БТ в шкіру чи слизові за рахунок мобілізації захисних сил організму.

Імунітет, реінфекція, суперінфекція. Справжнього (стерильного) імунітету у разі сифілісу у людини не існує. Розвивається лише нестерильний (інфекційний) імунітет, зумовлений алергічною перебудовою в організмі внаслідок перебування в ньому збудника захворювання. Із процесом одужання зникає й інфекційний імунітет, людина знову стає вразливою до нового зараження.

Реінфекція – це повторне захворювання на сифіліс людини, яка раніше хворіла на нього і повністю вилікувалася.

Суперінфекція – нашарування однієї сифілітичної інфекції на другу, що можливо:

· в інкубаційному періоді, що клінічно проявляється: 1) скороченням інкубаційного періоду, 2) множинними шанкрами;

· в періоді одужування - загострення періоду, з приводу якого хворий знаходився на лікуванні;

· у третинному періоді - гуми + шанкр (первинна сифілома).

Загальний перебіг сифілісу.

Сифіліс має циклічний хвилеподібний перебіг, який характеризується певною послідовністю зовнішніх проявів, зміною періодів активного й прихованого перебігу, а також поступовим ускладненням клінічного й паталогоанатомічного процесу, що є свідченням тривалої й напруженої боротьби між макроорганізмом і збудником хвороби, віддзеркаленням змін реактивності організму у відповідь на проникнення й розвиток інфекції.

В перебігу сифілісу виділяють окремі періоди: 1) інкубаційний, 2) первинний, 3) вторинний, 4) третинний.

Класифікація сифілісу:

1. Інкубаційний період сифілісу – від моменту зараження до розвитку твердого шанкеру.

2. Первинний період сифілісу починається з моменту виникнення твердого шанкеру і регіонарного склераденіту до розвитку вторинних сифілідів. При первинному сифілісі виділяють також первинний серонегативний, первинний серопозитивний і первинний прихований сифіліс.

3. Вторинний період сифілісу, який поділяють на вторинний свіжий,
вторинний рецидивний і вторинний прихований.

4. Третинний період сифілісу, який поділяють на активний, або гумозний, рецидивний і прихований сифіліс.

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 612345...Остання »

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>