Пухлини головного мозку. Гідроцефалія

Сторінка 1 з 212

Класифікація пухлин головного мозку
За локалізацією:
По відношенню до намету мозочка:
1. супратенторіальні;
2. субтенторіальні.
По відношенню до поверхні мозку:
1. конвекситальні;
2. базальні.
По відношенню до структур головного мозку:
1. Внутрішньомозкові (пухлини гліального ряду, шишкоподібної залози, гіпофізу, судин головного мозку тощо).
2. Позамозкові (які походять з корінців черепно-мозкових нервів, оболонок головного мозку, оточуючих м
¢яких тканин)
Подвійної локалізації:
1. супра-субтенторіальні;
2. краніоспінальні;
3. екстра-інтракраніальні.
За кількістю:
1. поодинокі
2. множинні (метастатичні, нейрофіброми при нейрофіброматозі)
За походженням:
1. первинні
2. вторинні (метастатичні)
За етіологією:
1. вроджені (які проявились клінічними симптомами в перші 60 днів після народження);
2. набуті.

Класифікація пухлин за гістоструктурою:

I. Пухлини нейроектодермального походження:
– гліального ряду: астроцитоми; олігодендрогліоми; епендимоми; змішані форми; низькодиференційовані та недиференційовані гліальні пухлини: гліоми, гліобластоми; медулобластоми.
– пухлини оболонок черепно-мозкових нервів і корінців: шванома (невролеммома, невринома); нейрофіброма, нейрофібросаркома.
II. Пухлини мезенхімного походження: менінгеоми (арахноїдендотеліоми); судинні пухлини (гемангіоми, гемангіосаркоми, гемангіоретикульоми); первинні злоякісні лімфоми; пухлини з оточуючих тканин (хондроми, хордоми, саркоми, ліпоми, остеоми, остеобластокластоми тощо)
III Аденома гіпофіза: ацидофільна, базофільна, хромофобна, змішана.
IV Краніофарингеоми.
V. Пухлини шишкоподібної залози (пінеаломи, пінеобластоми).
VI. Вроджені пухлини (тератоми, епідермоїди, дермоїди, гетеротопічні пухлини, герміноми, ембріональний рак тощо).
VII. Метастатичні пухлини (первинне джерело — рак легень, рак молочної залози, гіпернефрома, меланома тощо)

Клініка пухлин головного мозку:
– Загальномозкові симптоми: Гіпертензійний синдром: (передранковий головний біль, нудота, блювання, обнубіляції, запаморочення, порушення свідомості, зміни на очному дні, ознаки гіпертензії на краніограмі).
– Вогнищеві симптоми:
а) первинно вогнищеві;
б) вторинно вогнищеві по –сусідству та на відстані;
в) дислокаційний синдром (скронево-тенторіальне вклинення, півмісяцеве вклинення під фалькс, мозочкові-тенторіальне, вклинення мигдаликів мозочка в потилично-шийно-дуральну лійку та інші).
– Інтоксикаційний (можливий при первинних злоякісних та метастатичних пухлинах).

Діагностика пухлин головного мозку
1. Неврологічне обстеження.
2. Загальноклінічні лабораторні методи дослідження:
-загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові,
-аналіз ліквора;
-визначення вмісту гормонів гіпофізу та наднирників (при підозрі на пухлину гіпофізу).
-імунограма та імуноцитохімічний аналіз крові з проведенням ПЦР для виявлення онкогенних вірусів; вірусів з групи TORCH інфекцій тощо.
-генетичні дослідження.
3. Консультація офтальмолога.
4. Рентгенографія черепа (краніографія).
5. Ехоенцефалографія.
6. Комп'ютерна томографія (КТ) (аксіальна, спіральна, з контрастуванням, 3-D КТ тощо).
7. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) (в тому числі з контрастуванням, функціональна МРТ, МР–спектроскопія, МР–ангіографія, МР-термографія тощо).
8. Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ).
9. Однофотонно-емісійна томографія (ОФЕКТ).
10. Ангіографія (каротидна, вертебральна, селективна, тотальна, суперселективна тощо).
11. Електроенцефалографія (ЕЕГ) (аналогова, комп'ютерна ЕЕГ з картуванням, ЕЕГ-моніторинг, МР-електроенцефалографія тощо).
12. Радіоізотопні методи (сцинтіграфія, радіоізотопна ангіографія тощо)
13. Доплерографія судин шиї та головного мозку.
14. Інші електрофізіологічні методики (кортикографія, субкортикографія, викликані потенціали мозку, електронейроміографії тощо).
15. Біопсія пухлини.
При необхідності консультації терапевта, оториноляринголога, ендокринолога, акушера-гінеколога, психіатра, щелепно-лицевого-хірурга та ін. суміжних спеціалістів.

Лікування пухлин головного мозку
I. Хірургічне лікування з використанням мікрохірургічної, навігаційної, лазерної, ультразвукової, кріохірургічної, ендоскопічної, стеротаксичної техніки тощо:
1. Радикальне — направлене на максимальне видалення пухлини: тотальне (повне видалення пухлини), субтотальне (з видаленням до 80% пухлини), часткове (з видаленням до 50% пухлини) та біопсія пухлини (з видаленням до 20% пухлини).
– Радіохірургічна деструкція пухлини з використанням гама-ножа, лінійного прискорювача, циклотрона тощо.
– Термодеструкція пухлини (лазерна термодеструкція, кріодеструкція тощо).

2. Паліативне — направлене переважно на зменшення проявів гіпертензійного синдрому.
– лікворошунтуючі операції (вентрикулоперитонеостомія, вентрикулоцистерностомія, вентрикулокардіостомія тощо).
– декомпресивні операції (внутрішня та зовнішня декомпресія головного мозку).

II. Променева терапія (традиційна, гіперфракційна, фотодинамічна терапія, брахітерапія, бор-нейтронзахоплююча терапія тощо).
III. Хіміотерапія (з системним, регіонарним, внутрішньоартеріальним (селективним), інтратекальним, інтерстиційним введенням хіміопрепаратів).
IV. Гормонотерапія.
V. Імунотерапія (специфічна, неспецифічна, клітинна, цитокінова, комбінована тощо).
VI.Генна терапія.

Критерієм ефективності хірургічного лікування пухлин головного мозку є максимальне збереження "якості життя" пацієнта, під якою розуміють сукупну характеристику фізичного, психологічного, емоційного статусу хворого, а також його соціальну адаптацію, фінансове та духовне благополуччя.
Гідроцефалія.
Гідроцефалія характеризується надмірним скопичення ліквора в порожнині черепа і призводить до атрофічних змін в мозковій речовині з розвитком виражених неврологічних та психічних розладів. Проблема діагностики та лікування гідроцефалії є однією з найважливіших проблем нейрохірургії дитячого віку. Частота гідроцефалії у новонароджених складає 0,1–0,4%, при запальних та дегенеративних процесах нервової системи у 15–25%, після пологової та черепно-мозкової травми в 30–40%, при пухлинах головного мозку у 75% спостережень.

Класифікація гідроцефалії:
За етіологією:
І. Вроджена, внаслідок вад розвитку нервової системи (власне вроджена) та вроджена, набута внутрішньоутробно (після перенесеного внутрішньоутробно менінгоенцефаліту та вентрикуліту, субарахноїдальної та внутрішньошлуночкової геморагії);
ІІ. Набута:
1. постравматична;
2. постінфекційна;
3. гідроцефалія пухлинного генезу;
4. гідроцефалія на фоні цереброваскулярної патології;
5. не з'ясованої етіології.
Морфологічно гідроцефалія поділяється на

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 212

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>