Правець

27.04.2012 о 13:42 | Категорія: Інфекційні хвороби
Сторінка 1 з 41234

Правець (tetanus) – гостре інфекційне захворювання, викликане анаеробним мікробом СІ. tetani. Характеризується ураженням центральної нервової систе-ми, чіткою циклічністю перебігу з клінічними проявами тонічних та клонічних судом, що можуть призвести до асфіксії.

Захворювання відоме з давніх часів під різними назвами. Ще тоді звернули увагу на зв'язок між пораненнями і розвитком цього захворювання. Гіппократ, у якого від правця помер син, описав його перебіг понад 2430 років тому. Тоді ж було відзначено, що правець значно частіше виникає під час війни, проте пояснити це явище на той час не могли. Першим запідозрив інфекційне походження правця M.I. Пирогов. Лише через 18 років, у 1883 p., H. Монастирський уперше в мазках, узятих з рани хворого, виявив під мікроскопом мікроорганізми, а в 1884 p. італійці Карлє і Раттоне експериментально модулювали це захворювання. В цьому ж році Ніколайер навів докази наявності збудника правця в грунті. С. Кітазато (1889) повідомив про одержання чистої культури мікроба.

Етіологія. Збудником правця є правцева паличка (Сl.tetani), яка належить до анаеробних мікробів. Збудник має три характерні ознаки: є анаеробом, утворює спори і виділяє токсин. Паличка має довжину від 2-х до 4-х мкм, ширину — від 0,3-х до 0,6-х мкм. За формою вона нагадує барабанну паличку. Вона міститься в грунті, а спори її є в травному каналі овець, коней та інших свійських тварин. ЇЇ неодноразово виявляли на забрудненому одязі, білизні, волоссі, а також у зруйнованих зубах. У зовнішнє середовище паличка потрапляє з випорожненнями людини і тварин.

Збудник правця дуже стійкий. Упродовж години він витримує нагрівання до 80°С. У висушеному вигляді може зберігати свою життєздатність без доступу світла до 10 років. Спори правця не завжди гинуть після кип'ятіння упродовж З0-60 хв. У зовнішньому середовищі вони можуть зберігатися упродовж багатьох років. За сприятливих умов спори проростають і з них знову утворюються правцеві палички, які швидко розмножуються.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є травоїдні тварини, а також люди. Крім людини, до правцевої палички чутливими є свійські тварини: коні, вівці, велика рогата худоба, свині, собаки, коти. Механізм зараження – рановий. У разі проникнення палички правця через грануляції пуповини, що відпала, може розвинутися правець у новонароджених.

Вхідними воротами для правцевої палички є випадкові рани, механічні й термічні поверхневі пошкодження шкіри, відмороження, опіки. Паличка правця може проникнути в організм за кримінальних абортів, операції на товстій кишці, видаленні сторонніх тіл тощо.

Причиною появи правця після так званих чистих операцій може бути погано простерилізований кетгут або недостатньо оброблене операційне поле.

Правець після ін'єкцій виникає через неякісно простерилізовані шприци.

Безпосередньо від хворої людини або тварини правець не передається.

Сприйнятливість до павця висока, але завдяки плановій імунізації реєструються лише поодинокі випадки. Максимум захворюваності припадає на літо та осінь.

Захворюваність і смертність від правця залежать від багатьох чинників:

  • частоти, тяжкості й локалізації інфікованих ран;
  • можливості їх інфікування правцевою паличкою;
  • токсичності і сероварів (серологічних варіантів) правцевої палички;
  • часу, що минув з моменту поранення до моменту лікування;
  • якості хірургічної обробки рани;
  • стану імунітету і неспецифічної реактивності організму;
  • віку й статі пораненого;
  • складу грунту та кліматичних умов.

    У всьому світі щорічно від правця гине понад 160000 людей, що перевищує кількість померлих від холери. Після перенесеного захворювання імунітет не формується.

    Патогенез. Потрапивши в рану, паличка правця починає продукувати сильний екзотоксин, який має дві фракції – тетаноспазмін (зумовлює судомні скорочення м'язів) і тетанолізин (зумовлює гемоліз еритроцитів).

    Тетаноспазмін – це нейротоксин, який уражує центральну нервову систему. Відносно його дії існує кілька думок. Одні дослідники вважають, що токсин з рани осьовими циліндрами периферичних нервів (передніми моторними корінцями) просувається у спинний мозок, де уражує клітини передніх рогів. Частина токсину потрапляє в лімфу і кров, а з ними – у закінчення моторних нервів і далі – в клітини передніх рогів спинного мозку і рухові ядра стовбурової частини головного мозку. З утворених тут осередків збудження рефлекторно уражуються м'язи, зумовлюючи типовий для правця симптом – їх ригідність.

    На думку інших учених, токсин з місця поранення відразу потрапляє в кров і лімфу і тільки звідти уражує рухові центри і нервово-м'язові синапси.

    Токсин пошкоджує й деякі внутрішні органи (серцевий м'яз, печінку, легені).

    Він уражає вищі вегетативні центри стовбура мозку, що призводить до тахікардії, гіпотензії, вираженої пітливості.

    Встановлено, що асоціації правцевої палички з іншими мікроорганізмами, особливо анаеробними, діють сильніше, ніж її чиста культура.

    Наявність на території великої кількості травоїдних тварин сприяє забрудненню грунту виділеннями, які містять як спори, так і вегетативні форми палички.

    Попадання збудника в рану не обов'язково призводить до розвитку правця. Іноді з рани висівають паличку правця без клінічних ознак захворювання. Щоб за наявності мікроба розвинувся правець, потрібні відповідна його вірулентність, місцеві сприятливі умови, гіпоксія, наявність гематоми, сторонніх тіл (розчавлена рана з некротичними тканинами, без доступу кисню), а також знижена опірність організму.

    Характерним для правцевих паличок є те, що вони, проникнувши в рану, не поширюються за її межі. В той же час деякі автори вказують на можливість переміщення збудника в організмі і навіть виражену бактеріємію.

    Патологоанатомічні зміни. Правець не зумовлює в тканинах специфічних змін. Під час гістологічного дослідження в головному мозку виявляють іноді набряк і вакуолізацію гангліозних клітин. У м'язах зустрічаються осередки некрозу, крововиливи, розриви м'язових волокон.

    Класифікація. За місцем проникнення збудника в організм розрізняють: рановий, післяін'єкційний, післяопіковий, післяопераційний правець, а також правець після відморожень, електротравм. Окремо виділяють правець новонароджених і гінекологічний.

    За поширенням його класифікують таким чином:

  • Загальний. Висхідна форма частіше буває у тварин, низхідна – частіше спостерігається у людини. За цієї форми спочатку з'являються напруження м'язів голови, шиї, загальна скутість. Згодом у процес втягуються м'язи всього тулуба і кінцівок, виникають загальні клонічні судоми.
  • Змішана форма характеризується одночасними проявами висхідного і низ
  • хідного правця.
  • Місцевий (обмежений) правець, характеризується обмеженим ураженням м'язів із локалізацією в ділянці поранення (кінцівок; голови. Місцевий правець зазвичай передує загальному, але своєчасно не розпізнається.
    VN:F [1.9.22_1171]
    Можете оцінити запис:
    Rating: 5.0/5 (1 vote cast)
    Правець, 5.0 out of 5 based on 1 rating
     
    Сторінка 1 з 41234
     
     

    Поділися даною статтею:

Залишіть коментар

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!