Подагра

Сторінка 1 з 3123

Подагра це гетерогенне за походженням захворювання, яке характеризується порушенням пуринового обміну та відкладенням у різних тканинах кристалів уратів у формі моноурату натрію чи сечової кислоти (СК).

Відзначити особливості епідеміології подагри, а саме те, що:

· подагра – це третя за частотою (після РА і ДОА) артропатія, що зустрічається як у гострій (підгострій), так і в хронічній формі;

· на подагру хворіє 2% дорослого населення; частота її в Європі та США складає 0,01—0,3 % випадків усіх захворювань, а серед хвороб ревматичної природи 1,5%;

· поширеність гіперурикемії в світі 2-12% (до 25%);

· зазвичай занедужують чоловіки (80—98 %) 35—50 років, співвідношення ч:ж=20:1.

Особливості перебігу подагри в сучасних умовах:

· ріст поширеності та захворюваності;

· більш частий розвиток хвороби в молодому віці;

• збільшення частоти захворюваності на подагру зумовлено не тільки неправильним стилем життя (гіподинамія, надмірне нераціональне харчування, переїдання, надмірне вживання спиртних напоїв, в т.ч. пиво, сухе вино), але й судинними катастрофами.

Історична хронологія вивчення подагри:

• перше згадування захворювання відноситься до V століття до нашої ери;

• у ІІ столітті до нашої ери Гален першим описав «подагричні шишки» (тофуси),

• у 18 столітті вперше з'являються публікації про зв'язок захворювання з сечовою кислотою, що дало новий напрямок у вивченні захворювання.

• У 1882 році знаменитий український вчений, тернопільчанин І.Я.Горбачевський (1854-1942) вперше синтезував сечову кислоту з сечовини і амінокислоти гліцину та відкрив фермент пуринового обміну ксантиноксидазу, яка перетворює гіпоксантин у ксантин, а потім ксантин у сечову кислоту. Таким чином, була піднята завіса в розумінні патогенезу хвороби.

Найвідоміші особи, що страждали на подагру:

• міфічні герої (Ахілл, цар Пріам та Едіп),

• імператори та політичні діячі Олександр Македонський (356-323 до н.е.), Іван (ІV ) Грозний (1530-1584),

• мореплавець Х.Колумб (1451-1506),

• астроном Г.Галілей (1564-1642),

• фізик І.Ньютон (1643-1727),

• природознавці К.Лінней (1707-1778) і Ч.Дарвін (1809-1882),

• поети та письменники Г.Гьоте (1749-1832), Стендаль (Анри Мари Бель) (1783-1842), І.С.Тургенев (1818-1883), І.Мопассан (1850-1842),

• живописці Мікеланжело (1475-1564) та П.Рубенс (1577-1640),

• актор Ч.Чаплін (1889-1977) та багато інших

Сутність подагри полягає у тому, що у людей з обтяженою спадковістю з цього захворювання порушена одна з ланок білкового обміну і значно більше, ніж потрібно, підвищується утворення пуринів і далі сечової кислоти. Кількість сечової кислоти в крові збільшується, підвищується також її виділення через нирки із сечею. У цих ситуаціях сечова кислота випадає в осад, кристалізується. Кристали сечової кислоти відкладаються у внутрішній оболонці суглобів, шкірі, клітинах ниркових канальців. У суглобах розвивається асептичне запалення – артрит; у нирках утворюються камені, у шкірі своєрідні маленькі вузли – тофуси.

В нормі СК в крові 0,12-0,24 ммоль/л, допускається у чоловіків до 0,42, у жінок – до 0,36 ммоль/л. Кліренс СК становить 9 мл/хв (норма).

Подагра може також розвинутися при нормальному вмісті СК в крові.

Розрізняють первинну та вторинну подагру. Кожна з цих форм може бути метаболічною, нирковою та змішаною.

Клінічна класифікація (затверджена на об'єднаному пленумі ревматологів та ортопедів-травматологів України, 2003 р)

І. Клінічні стадії:

а) гострий подагричний артрит (раптовий початок, вночі, яскраві ознаки запального процесу, І плесно-фаланговий суглоб, лихоманка, зникнення клініки через 5-10 днів),

б) міжприступна (інтервальна) подагра (з часом інтервали зменшуються, залучається все більша кількість суглобів),

в) хронічний подагричний артрит (загострення, ремісія) – через 1-30 років від дебюту хвороби (суглобовий синдром+тофуси+вісцеропатії)

г) хронічний тофусний артрит

Тофус ( Tophi urici ) – вузлик, чітко відмежований від прилеглих тканин, більш щільний (хрящова, камяна), від кількох міліметрів до десятків сантиметрів, шкіра над ними зернисто-шершава, над поверхнею – білувато-жовта, локалізація на вушних хрящах, біля суглобів, ахілових сухожилків, на тилі кисті, рідше – крилах носа, склерах. При утворенні нориць виділяється крихкувато-рідка або пастоподібна біла маса, не схильна до інфікування. Утворюється через 2-3, а частіше – через 5-6 років після першого нападу хвороби.

ІІ. Рентгенологічні стадії ураження суглобів

I стадія (рання стадія) – великі кісти (тофуси) в субхондральній кістці та більш глибоких шарах, інколи ущільнення м'яких тканин;

II стадія – великі кісти поблизу суглоба та дрібні ерозії суглобових поверхонь, постійне ущільнення навколосуглобових м'яких тканин, інколи з кальцифікатами;

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 3123

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>