Методи дослідження переднього відділу органу зору (зовнішній огляд, бокове освітлення, біомікроскопія)

Сторінка 1 з 212

Скарги хворого та його вигляд орієнтують лікаря відносно локалізації процесу в очному яблуці: світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча характерні для захворювань рогівки і переднього відділу судинної оболонки. Різкий біль в оці властивий гострим запальним процесам рогівки, війкового тіла, нападу закритокутової глаукоми.

Раптове зниження гостроти зору можливе в разі: 1) крововиливу в скловидне тіло або жовту пляму, 2) відшарування сітківки, 3) оклюзії в судинах сітківки, 4) травми ока.

Зниження гостроти зору може бути в разі аномалій рефракції, а в осіб похилого віку поступове зниження гостроти зору здебільшого пов”язане з розвитком катаракти, глаукоми, атрофії зорового нерву, дегенерації жовтої плями.

Такі загальні захворювання організму, як цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, захворювання крові, нервової системи, нирок, печінки теж можуть призвести до погіршення функцій органа зору.

Дослідження переднього відділу ока починають з зовнішнього огляду хворого (симетрія обличчя, розміщення очей в орбітах, ширина очних щілин, стан повік, рухливість очних яблук в орбіті). Для огляду слизової оболонки верхньої і нижньої повіки їх вивертають.

Кожний студент повинен опанувати практичну навичку вивороту верхньої повіки, так як кон’юнктива верхньої повіки – улюблене місце локалізації сторонніх тіл, які потрапляють в кон’юнктивальний мішок.

Методика вивертання верхньої повіки: хворий повинен дивитись вниз, не заплющуючи очей. Захопивши вказівним і великим пальцями правої руки вії верхньої повіки, треба відтягнути її від очного яблука, а потім вказівним пальцем лівої руки або скляною паличкою відтиснути верхній край хряща вниз і в той же час відтягнути правою рукою вії вгору. Після того, як вивернеться повіка, треба забрати палець лівої руки або паличку, а вивернуту повіку притиснути до очного яблука.

Для огляду верхньої перехідної складки найкраще користуватись повікопідіймачем Демарра.

Слід звернути увагу студентів на різні види ін’єкції очного яблука: поверхневу (кон’юнктивальну), глибоку (перикорнеальну), змішану, застійну; діагностичну цінність кожного виду ін’єкцій.

Бокове (фокальне) освітлення:Необхідно мати настільну лампу та лупу в 13 чи 20 діоптрій. Лампу встановлюють зліва та попереду хворого на відстані 50-60 см на рівні його очей. Лупу тримають правою рукою на відстані 7-8 см чи 5-5,5 см (залежно від сили використовуваної лупи) від ока перпендикулярно променям, що йдуть від джерела світла.

Комбінований метод передбачає разом з боковим освітленням використання бінокулярної лупи, яку надягають на голову. Передній відрізок ока розглядають через цю лупу при одночасному боковому освітленні.

clip_image001[4]

clip_image002[4]

Найбільш інформативне застосування мікроскопа із щілинним освітленням. Так з’являється можливість проводити фактично “живу” мікроскопію кон’юнктиви, рогової та райдужної оболонок, кришталика тощо.

Слід підкреслити, що існує 4 способи дослідження ока за допомогою щілинної лампи (біомікроскопії):

1) в прямому світлі, яке фокусується безпосередньо на досліджуване місце;

2) у відбитому світлі, яке відкидають тканини, що лежать позаду ділянки, яку розглядають. Застосовується у випадках набряку епітелію і ендотелію рогівки;

3) в дзеркальних зонах (зонах розподілу оптичних середовищ) – передня і задня поверхні рогівки і кришталика. Показаний при дослідженні ендотелія рогівки;

4) в непрямому освітленні – світловий пучок фокусується на ділянці поруч з місцем, яке хочуть розглянути. Використовують для більш різкого виділення геморагій на райдужці.

clip_image004[4]

Дослідження внутрішніх середовищ ока починають в умовах прохідного світла. Джерело світла знаходиться зліва і позаду від хворого, на рівні його очей. Лікар дзеркальним офтальмоскопом направляє пучок світла в око пацієнта. Світло, пройшовши через прозорі середовища ока, відбивається від очного дна. Частина відбитих променів через отвір офтальмоскопа потрапляє в око лікаря; зіниця хворого при цьому світиться червоним світлом. Такий колір зіниці зумовлений відбиттям променів світла судинами власне судинної оболонки ока, наповненими кров’ю. Якщо на шляху відбитих променів трапляються непрозорі включення (помутніння), на тлі червоного з’являються чорні плями, котрі переміщуються з рухами очей. Це спостерігається в разі помутнінь рогівки та кришталика. Помутніння в склистому тілі дають плями, що вільно переміщуються незалежно від руху очей.

Зворотна офтальмоскопія. Дослідження проводять в темному приміщенні. Джерело світла (ліпше матова лампа 60-100 Вт) розташовують трохи ліворуч за головою пацієнта. Офтальмоскопом спрямовують світло від лампи на зіницю ока обстежуваного та отримавши червоне світіння з очного дна, перед оком пацієнта розташовують лупу + 13 діоптрій за 7-8 см від нього. Відбите дном ока світло заломлюється лупою та створює зображення, яке знаходиться в повітрі між оком лікаря і лупою на відстані 7-8 см. Це зображення очного дна уявне, збільшене в 4 – 6 разів, обернене (тому все, що ми бачимо в верхній частині, насправді знаходиться в нижній частині обстежуваної ділянки, а те, що лежить назовні, відповідає внутрішній частині видимої зони). Зображення лікар бачить через отвір офтальмоскопа.

clip_image005[4]

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 
Що робити коли з'являється ячмінь на оці healthday.in.ua читайте тут

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 212

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>