Хвороби органів дихання у новонароджених

Сторінка 1 з 612345...Остання »

В структурі ранньої неонатальної смертності провідне місце посідає синдром дихальних розладів, який визначає 30-35% ранньої неонатальної смертності як у доношених, так і в недоношених новонароджених.

Синдром дихальних розладів або респіраторний дистрес – неспецифічний симптомокомплекс багатьох захворювань новонароджених, що свідчить про розвиток у них дихальної недостатності.

Клінічні прояви дихальних розладів в новонароджених .

Клінічна характеристика дихального дистресу у новонароджених є неспецифічною, тобто, незалежно від основної нозологічної форми, синдром дихальної недостатності проявляється ознаками респіраторного напруження:

1. Тахіпное (частота дихальних рухів понад 60 за хвилину) або брадіпное (частота дихальних рухів менша ніж 35 за хвилину). Феномен тахіпное виникає у відповідь на зменшення парціального тиску кисню та/або збільшення парціального тиску вуглекислого газу в артеріальній крові.

2. Ціаноз. Відображає збільшення в крові вмісту відновленого гемоглобіну. Ціаноз супроводжує хвороби серця, дихальної та нервової систем, а також порушення обміну.

3. Ретракції грудної клітки. Проявляються втяжінням на вдосі ділянок грудної клітки внаслідок залучення до акту дихання функціонально пов'язаних з грудною кліткою груп м'язів (міжреберних, надключичних, підреберних). Ретракції характеризують зменшення альвеолярної вентиляції, що може бути при обструкції дихальних шляхів та ателектазах.

4. Роздування крил носу під час вдиху є одним із перших ознак дихальної недостатності і свідчить про підвищені дихальні зусилля новонародженого.

5. Експіраторний стогін виникає внаслідок звуження голосової щілини під час видиху. Компенсатоне звуження олосової щілини новонародженого під час видиху розцінюється як фізіологічний захисний компонент, що спрямований на збільшення залишкового дихального об'єму легень для подовження тривалості газообміну на рівні альвеоло-капілярного простіру. Експіраторний стогін характерний для захворювань, що супроводжуються зменшенням дихального об ' єму.

6. Дизритмія дихання, апное. Для багатьох недоношених новонароджених апное є фізіологічним симптомом, якщо дихальні паузи не супроводжуються порушенням гемодинаміки та брадикардією меншою ніж 100 ударів за хвилину, а також тривають менш ніж 15 секунд.

Респіраторний дистрес-синдром

Респіраторний дистрес-синдром (РДС) — це захворювання новонароджених, переважно передчасно народжених з гестаційним віком менше 32–34 тижнів, пов'язане з незрілістю сурфактанту, яке проявляється розвитком дихальної недостатності безпосередньо або протягом декількох годин після народження, тяжкість якого поступово зростає до початку видужання, що настає у дітей, які вижили, як правило, на 2–4-й день життя. Частота РДС сягає 60-80% при гестаційному віці новонароджених менше 28 тижнів, зменшуючись до 20% при терміні гестації 33-34 тижнів і майже не зустрічається після 37 тижнів.

Діагностичні критерії респіраторного дистрес-синдрому новонароджених :

Несприятливий акушерсько-гінекологічний анамнез – передчасні пологи, недоношеність, інтранатальна гіпоксія плода різного генезу, попередні випадки народження дітей з РДС.

Негативні тести пренатальної діагностики щодо зрілості легенів – співвідношення лецитин/сфінгомієлін <2:1, відсутність фосфатидилгліцеролу в амніотичній рідині, «пінний» тест Клементса.

Розвиток синдрому дихальних розладів у новонародженого в перші 6 годин життя, що підсилюється в динаміці.

Порушення газового складу артеріальної крові (артеріальна гіпоксемія – зниження парціального тиску кисню менш ніж 60 мм рт ст; гіперкапнія – збільшення парціального тиску вуглекислого газу понад 45 мм рт ст), зміни кислотно-лужної рівноваги (метаболічний/змішаний ацидоз – рН<7,2)

 

Лікування та профілактика.

Загальні принципи терапевтичних заходів залежать від клінічної оцінки важкості дихального дистресу, що визначається за шкалою J . Downes .

Основою терапії дітей із РДС є техніка "мінімальної стимуляції». Дитина повинна одержувати тільки абсолютно необхідні їй процедури й маніпуляції, у палаті необхідно дотримувати лікувально-охоронний режим. Необхідно, щоб дитина з РДС перебувала в нейтральному температурному середовищі, з температурою тіла 36,5-37,5°С. З цією метою використовують кувези або джерела променевого тепла. Для контролю за адекватністю температурного режиму необхідна безперервна реєстрація температури шкіри за допомогою монітора або вимірювання температури тіла кожні 3 години.

Оксигенотерапія . Вибір методу респіраторної терапії залежить від ступеня тяжкості РДС. При легкому РДС (2-3 бали) можна обмежитися введенням потоку кисню зі швидкістю 1-2 л/хв до кювези або подачею кисню вільним потоком до обличчя дитини через лицьову маску, що підвищить процентний вміст кисню у дихальних шляхах до 24-25%. При середньотяжкому РДС (4-6 балів) доношеним дітям показано введення кисню зі швидкістю 2-4 л/хв до кисневої палатки або дотація його через лицьову маску, а недоношеним – створення режиму дихання за умов постійного позитивного тиску на видосі (СДППТ – самостійне дихання при постіному позитивному тиску) через носові канюлі або інтубаційну трубку. Тяжкий РДС (6 білів і більше) потребує проведення штучної респіраторної підтримки.

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 612345...Остання »

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>