Герпесвірусна інфекція. Простий герпес

Сторінка 1 з 612345...Остання »

Простий герпес – хронічна, рецидивуюча антропонозна хвороба, яка перебігає переважно в локалізованих формах із везикульозними висипаннями на шкірій слизових оболонках, значно рідше – у генералізованих, з ураженням внутрішніх органів та центральної нервової системи.

Етіологія. На сьогодні відомо близько 100 представників групи герпесвірусів, із яких 8 є патогенними для людини.

  • Вірус простого герпесу 1-го типу (ВПГ-1, HSV-1, HHV-1);
  • Вірус простого герпесу 2-го типу (ВПГ-2, HSV-2, HHV-2);
  • Вірус вітряної віспи та оперізувального лишаю (VSV, HHV-3);
  • Вірус Епштейна-Барр (ВЕБ, ЕВV, HHV-4);
  • Цитомегаловірус(СМВ, СМV, HHV-5);
  • Вірус герпесу 6-го типу (ВГ-6; HHV-6);
  • Вірус герпесу 7-го типу (ВГ-7; HHV -7);
  • Вірус герпесу 8-го типу (ВГ-8; HHV-8).

Терміни "простий герпес" та "герпетична інфекція" використовуються виключно стосовно захворювань, які спричиняють ВПГ-1 та ВПГ-2.

Будова всіх вірусів герпесу схожа. ВПГ мають розміривід 100 до 160 нм. Зовнішня ліпопротеїнова оболонка вірусу має шиповидні виступи. Двониткова ДНК розміщена всередині нуклеокапсиду, оточеного білковимшаром.

ВПГ-1 та ВПГ-2 мають близько 50% гомологічних антигенів, за рештою – відрізняються. В середині кожного типу за антигенною структурою виділяють по декілька штамів.

Реплікація ВПГ проходить усередині клітин, куди вони проникають шляхом ендоцитозу. Накопичення ВПГ в клітинах призводить до розвитку цитопатичного ефекту. Однакці віруси, перебуваючи в неактивному стані, здатні тривало зберігатися вклітинах нервових гангліїв, не ушкоджуючи останніх.

ВПГ зберігають життєздатність впродовж кількох місяців за температури – 20 70°С, однак гинуть через 30 хв. за 52?С та через 5 хв. за 100°С. Згубно на ВПГ впливає ультрафіолетове проміння, органічні жиророзчинники, кислоти та луги.

Епідеміологія. Джерелом простогогерпесу є лише людина. В гострій фазі хвороби чи під час рецидиву віруси можна виявити у вмісті висипних елементів, слині, сечі, спермі та секреті піхви. В зазначених біологічних рідинах ВПГ виявляються й засубклінічного перебігу інфекційного процесу. Передача вірусів відбувається різними шляхами. Найчастіше зараження проходить повітряно-крапельним та контактним (при поцілунках) шляхами. ВПГ 2-го типу передається здебільшого статевим шляхом. Важливе значення в передачі вірусів простого герпесу мають непрямі контакти з джерелом інфекції: користування спільним посудом, рушниками тощо. Сприйнятливість до ВПГ загальна. Однак діти, народжені від серопозитивних матерів, захищені від розвитку хвороби впродовж 3-х місяців. Вертикальне інфікування плод у ВПГ відбувається за умови зараження матері незадовго до пологів та наявності вірусу на слизових оболонках піхви. Вертикальний шлях інфікування в більшості випадків реалізується інтранатально (під час проходження плоду через пологові шляхи). Трансплацентарна (пренатальна) передача ВПГ вважається можливою лише за наявності дефектів у плаценті. За рецидивів генітального герпесу можливість вертикального інфікування дискутується, оскільки плід трансплацентарно отримує від матері специфічні IgG, які й захищають його від зараження. Перехресний імунітет між ВПГ відсутній, тому зараження вірусом одного типу не захищає від інфікування вірусом іншого типу.

Патогенез. Віруси простого герпесу потрапляють в організм людини через шкіру та слизові оболонки. Частина вірусів із самого початку потрапляє в кров, що активує клітинний захисту місці проникнення збудника, а також стимулює продукування антитіл на ранніх стадіях інфекційного процесу.

Реплікація ВПГ відбувається в клітинах шиповидного шару епітелію та нервових гангліях. Розмноження ВПГ в клітинах шиповидного шару епітелію триває близько 10 годин. Внаслідок безпосереднього впливу вірусів виникає балонна дегенерація уражених клітин. Епітеліальні клітини набувають округлої форми та гинуть, утворюючи вогнища некрозу. Уражені клітини та позаклітинно розміщені віруси знищуються антитілами та цитотоксичними Т-лімфоцитами. Формується місцева запальна реакція – набряк, гіперемія, утворення везикул, а в подальшому – ерозій. З часом відбувається очищення організму від вірусу, внаслідок чого прояви місцевого запалення зменшуються й досить швидко зникають повністю. Однак віруси, які проникли у нервові ганглії, є недосяжними для імунної системи, що й забезпечує їх безсимптомну персистенцію в організмі інфікованого впродовж усього життя.

Існує кілька теорій, які пояснюють безсимптомну персистенцію ВПГ в організмі людини. Відповідно достатичної теорії, ВПГ в неактивному стані постійно знаходяться в ядрі нервової клітини, можливо навіть зв'язані з її ДНК. Згідно з динамічною теорією в нервових клітинах відбувається неінтенсивна реплікація ВПГ й вони у незначній кількості потрапляють у кров та клітини шкіри й слизових оболонок. Кількість збудників, які потрапляють у кров та клітини-мішені недостатня для розвитку хвороби, а лише підтримує напруженість гуморального імунітету. Також існує теорія, згідно з якою вірусний геном знаходиться в клітині у репресивній стадії. Функції такої клітини непорушуються, хоча постійно в незначній кількості синтезуються вірусні білки.

Акція у Києві! Зареєструйся у таксі Убер зараз та отримай 80 грн знижки на 2 перші поїздки!
Ціни на таксі у Києві хороші, водії адекватні. Хіба не супер? Реєструйся зараз, витратиш потім:
ВЗЯТИ ЗНИЖКУ ТУТ
uber

Промо-код: 6nbdd5gque
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 612345...Остання »

Оставить комментарий

Ваш email не будет опубликован. Обязательные поля отмечены *

Вы можете использовать это HTMLтеги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>