Генетика груп крові

Сторінка 1 з 1912345...10...Остання »

Група крові людини —це опис індивідуальних антигенних характеристик еритроцитів, що визначається за допомогою методів ідентифікації специфічних груп вуглеводів і білків, включених до мембрани еритроцитів людини і тварин.

Червоні кров'яні тільця однієї людини можуть переносити молекули, що діють як антигени (речовини, які організм людини розглядає як чужорідні або потенційно небезпечні і проти якого починає виробляти власні антитіла) в той час як в іншої людини еритроцити можуть не містити таких антигенів.

Термін «група крові» характеризує системи еритроцитарних антигенів, контрольованих певними локусами, що містять різну кількість алельних генів, таких, наприклад, як A, B і 0 у системі AB0. Термін «тип крові» відображає антигенний фенотип людини (повний антигенний «портрет», або антигенний профіль) – сукупність всіх групових антигенних характеристик крові.

Міжнародне товариство переливання крові в даний час визнає 29 основних систем груп крові. Дві найважливіші класифікації груп крові людини – це система AB0 і резус-система. Проте, у мембрані еритроцитів людини міститься більше 300 різних антигенних детермінант, молекулярна будова яких закодована відповідними генними алелями хромосомних локусів. Кількість таких алелів і локусів в даний час точно не встановлена.

Таким чином, на додаток до антигенів ABO і Rhesus є багато інших антигенів.

Наприклад, людина може бути AB RhD-позитивною, і в той же час M-і N-негативною (система MNS), K-позитивною (Kell system) і Lea-або Leb-негативною (Lewis system). Багато систем груп крові були названі по імені пацієнта, у якого вперше ідентифікували відповідні антитіла (це розчинні глікопротеїни, присутні в сироватці крові, які використовуються імунною системою для ідентифікації та нейтралізації чужорідних об'єктів).

 

Система груп крові АВО

Система груп крові ABO – це основна система груп крові, яка використовується при переливанні крові у людей. Асоційовані анти-А та анти-В – антитіла (імуноглобуліни), зазвичай відносяться до типу IgM, які, як правило, утворюються впродовж перших років життя у процесі сенситізації до речовин, які знаходяться навколо, в основному таких як продукти харчування, бактерії та віруси. Система груп крові ABO також присутня у деяких тварин, наприклад, у мавп (шимпанзе, бонобо і горил).

Історія відкриття

- Вважається, що система груп крові ABO, вперше була виявлена австрійським вченим Карлом Ландштейнером (Karl Landsteiner), який визначив та описав три різних типи крові в 1900 році. За свою роботу він був удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицини у 1930 році.

- Через недостатньо тісні зв'язки між науковцями того часу, значно пізніше було встановлено, що чеський серолог (лікар, який спеціалізується на вивченні властивостей сироватки крові) Ян Янський (Jan Janský) вперше незалежно від досліджень К. Ландштейнера виділив 4 групи крові людини. Проте саме відкриття Ландштейнера було сприйнято науковим світом того часу, тоді як дослідження Я. Янського були відносно невідомими. Проте на сьогодні, саме класифікація Я. Янського досі застосовується в Росії та державах колишнього СРСР. У США, Мосс опублікував власну, дуже схожу роботу в 1910 році.

- К. Ландштейнер описав А, B і O групи;

- Альфред фон Декастелло (Alfred von Decastello) і Адріано Стурлі (Adriano Sturli) виявили четверту групу - АB, у 1902 році.

- Людвік Гіршфельд (Hirszfeld) і Е. фон Дунгерн (E. von Dungern) описали спадковість системи груп крові АВО у 1910-11 рр.

- У 1924 році Фелікс Бернштайн (Felix Bernstein) дослідив і визначив правильні механізми успадкування груп крові на основі кількох алелей в одному локусі.

Уоткінс (Watkins) і Морган (Morgan), англійські вчені, виявили, що епітопи ABO переносять специфічні цукри – N-ацетилгалактозамін у випадку групи А і галактозу у випадку групи В.

- Після публікації великої кількості, пов'язаних з цією інформацією матеріалів, у 1988 році було визначено, що всі речовини ABH приєднуються до глікосфінголіпідів. Так, група, на чолі з Лайне (Laine) виявила, що зв'язок 3 білків призводить до утворення довгого ланцюга полілактозоаміну, який містить велику кількість речовин ABH. Пізніше, група Ямамото підтвердила наявність великої кількості глікозилтрансфераз, які відповідно належать до А, В і О епітопів.

АВО антигени

Антиген H є важливим попередником антигенів системи груп крові АВО. Локус H знаходиться на 19
хромосомі.
Він складається з 3 екзонів, які охоплюють понад 5 Кб геномної ДНК і кодує діяльність ферменту фукозилтрансферази, який відповідає за виробництво антигену Н на еритроцитах. Антиген Н – це вуглеводна послідовність у якій вуглеводи, в основному пов'язані із білком (незначна їх частка поєднана з функціональною групою церамідів). Антиген складається з ланцюжка β-D-галактози, β-DN-ацетилглюкозаміну, β-D-галактози і 2-пов'язаних між собою молекул, α-L-фукози, який з'єднується з молекулами білка або цераміду

VN:F [1.9.22_1171]
Можете оцінити запис:
Rating: 0.0/5 (0 votes cast)
 

Поділися даною статтею:


Сторінка 1 з 1912345...10...Остання »

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>