Феліноз

Сторінка 1 з 212

Феліноз (доброякісний лімфоретикульоз, хвороба «котячих подряпин», felinosis) – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується помірно вираженою інтоксикацією, реґіонарним лімфаденітом, гепатоспленомегалією, зрідка – ураженням очей і нервової системи.

Хворобу від котячих подряпин вперше було описано в 1931 році. У 1950 році Дебре, Молларе і співавтори виділили це захворювання під назвою "доброякісний інокуляційний лімфоретикульоз". В.І. Червонський, І.І Терських, А.Ю Веклишова (1963) виділили збудника і класифікували його як мікроорганізм групи ОЛТ (орнітоз, лімфо гранульома, трахома) – хламідій хальпровіям. На початку 90-х років отримані дані щодо виділення збудника Bartonella henselae в зоні ураження (лімфатичні вузли, шкіра, кон'юнктива), а ДНК цього збудника виявляли в крові хворих людей та кішок.

Етіологія. Збудник належить до родини Bartonellaceae. Bartonella henselae – дрібна грамнегативна паличка, спор та капсул не утворює. В організмі росте внутрішньоклітинно, культивується на агарі, що містить інактивовану конячу сироватку та лізовані конячі еритроцити. Стійкий у зовнішньому середовищі – витримує оброблення сухим жаром упродовж 20-ти хв за температури 800 С.

Епідеміологія. Джерело збудника і резервуар інфекції – кішки (особливо сіамські), у яких збудник хвороби є представником нормальної мікрофлори порожнини рота. Захворювання передається за тісного контакту з кішками (укус, подряпини, лизання). Існує припущення, що інфікування людей можливе за укусів бліх. Доведено, що власники кошенят віком до 12 місяців більш уразливі, ніж господарі дорослих кішок. Частіше хворіють діти і люди молодого віку, особливо восени і взимку. Захворювання має спорадичне розповсюдження, однак спостерігаються й сімейні спалахи. Від людини до людини хвороба не передається. Імунітет стійкий.

Патогенез вивчено недостатньо. Збудник проникає через ушкоджену шкіру, рідше через слизову оболонку очей, виникає місцева запальна реакція. Лімфогенним шляхом мікроорганізм потрапляє в найближчі лімфатичні вузли, де відбувається його розмноження і накопичення, що спричиняє виникнення лімфаденіту. Можлива гематогенна дисемінація із збільшенням інших лімфатичних вузлів, появою висипки, збільшенням печінки та селезінки, ушкодженням інших органів і систем.

Патологічна анатомія. Гістологічні зміни в лімфатичних вузлах характеризуються ретикулоклітинною гіперплазією, утворенням гранульом, мікроабсцесів. У паренхіматозних органах розвивається гранульоматозний процес, із зворотнім розвитком якого відбувається рубцювання.

Клініка. Інкубаційний період триває 3-20 днів, в середньому – 1-2 тижні. Перебіг хвороби може бути як у маніфестній, так і нерідко в стертій формі. Розрізняють типові й атипові форми фелінозу:

  • очні форми (окулогландулярний синдром);
  • з ураженням нервової системи;
  • системна хвороба (з ураженням внутрішніх органів, гематологічними проявами);
  • хвороба від котячих подряпин у ВІЛ-інфікованих.

    За тривалістю перебігу виділяють гостру і хронічну форми.

    За тяжкістю перебігу феліноз буває: легкий, середньої тяжкості, тяжкий (зустрічається зрідка, переважно у ВІЛ-інфікованих або в осіб з імунодефіцит ним станом).

    Типовим проявом хвороби є виникнення на місці колишнього ушкодження шкіри первинного афекту у вигляді щільної папули багрово-червоного кольору, яка швидко перетворюється на пустулу, а потім формується тонка кірочка.

    В окремих випадках пустула взагалі не формується. Ураження шкіри за зовнішнім виглядом нагадує укус комахи.

    Загальний стан хворого задовільний. Через 1-3 тижні розвивається однобічна реґіонарна лімфаденопатія, найчастіше в пахвових, шийних, надключичних ділянках. Захворювання прогресує повільно. Упродовж 2-3-х тижнів лімфатичні вузли збільшуються до 3-5 см у діаметрі, у деяких хворих до 10. Вони не спаяні з оточуючою клітковиною, помірно болючі за пальпації. Поступово набряк і напруження зменшуються. У половини хворих в центрі вузла виникає розмякшення з виділенням жовто-зеленого гною. Поступово виділення гною припиняється, утворюється шкірний рубчик. У інших осіб лімфовузли поступово зменшуються в розмірі, розсмоктуються або склерозуються. Зазвичай збільшується один лімфовузол. За множинних подряпин може спостерігатися реакція лімфатичних вузлів різної локалізації.

    Реґіонарний лімфаденіт супроводжується підвищенням температури тіла, інтоксикацією різного ступеня вираженості. Гарячковий період може тривати 1-4 тижні. Через 1-6 тижнів після появи лімфаденіту у деяких хворих з'являється краснухоподібна або скарлатиноподібна висипка. Інколи висипка нагадує вузлувату еритему, супроводжується свербежем. Висипка зникає за 1-2 тижні, не залишаючи пігментації та лущення.

    Процес зворотного розвитку хвороби від кількох місяців до року, а у деяких пацієнтів і до 24 місяців (тим довше, чим більші лімфатичні вузли).

    При попаданні слини кішки в око розвивається окологландулярна форма – синдром Паріно, який характеризується однобічним ураженням, періаурикулярною лімфаденопатією, кон'юнктивітом, появою гранульом, на місці яких у подальшому можуть утворюватися виразки. Гнійних виділень та болю в оці не виникає. Можливе також збільшення шийних лімфатичних вузлів, які можуть нагноюватися. Одужання настає за 1-4 місяці.

    Нервові форми виникають через 1-6 тижнів після первинного лімфаденіту, зумовлені генералізацією інфекції. Однак, у деяких хворих вони з'являються і без попередньої лімфаденопатії. Характеризуються розвитком енцефалопатії, поліневритів, геміплегії, виникненням вогнищевих судомних нападів, розладом свідомості, інколи комою. Одужання настає швидко, тривалість захворювання зазвичай – 1-2 тижні, інколи процес затягується від декількох місяців до року, але прогноз завжди сприятливий.

    VN:F [1.9.22_1171]
    Можете оцінити запис:
    Rating: 5.0/5 (1 vote cast)
    Феліноз, 5.0 out of 5 based on 1 rating  

    Поділися даною статтею:


    Сторінка 1 з 212

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>